Данило Косенко
© 2010 Косенко Д.Ю.
В нашій попередній статті [6], де було поставлено проблему відповідності форми та кольору об’єктів дизайну, зазначалось, що певні перспективні підходи до вирішення цього питання можна знайти зокрема в галузі експериментальної психології сприйняття та семантичної психології. Оглянемо коротко сутність таких досліджень та наведемо деякі значущі для нас результати.
Як ми зазначали раніше [6], продуктивними в галузі дизайну ми вважаємо дослідження, що вивчають зв’язок форми та кольору об’єктів не безпосередньо, а в межах спільної системи категорій, як засоби вираження певної ідеї. Психологічні та, зокрема, психосемантичні дослідження здебільшого задовольняють цю вимогу, оскільки досліджують категоріальну систему відображення фактів реальності у свідомості людини, «систему значень», причому ця система вважається такою, що піддається вимірюванню експериментальними методами. Одним з головних інструментів такого вимірювання є «семантичний диференціал» Ч.Осґуда (СД). Класичними дослідженнями Осґуда встановлено принципову тривимірність семантичного простору, де вимірами є фактори «Оцінка» (параметр «добре-погано»), «Сила» («напружений-розслаблений») та «Активність» («активний-пасивний») [1, 10]. Ця модель семантичного простору вважається стандартною та має назву «простір загального семантичного диференціалу (ЗСД)», хоча в окремих випадках ця структура значним чином модифікується.
Питання сприйняття кольору на сьогодні вивчено та досліджено досить детально. Більшість досліджень семантики кольору спирається на тривимірну модель колірного простору (колірні моделі NCS, Мансела або CIE [8]), що описують колірний простір як тіло обертання (подвоєний конус, сфера або циліндр), серединний горизонтальний переріз якого являє собою колірний круг, а висота відповідає шкалі «чорне-біле». Основними параметрами кольору в таких моделях є «колірний тон» (що вимірюється кутом на колірному колі), «насиченість» (координата на радіусі колірного кола) та «світлота» (координата по висоті). Для психологічних досліджень важливим є той факт, що метрика колірного простору теоретично може бути співставленою з метрикою семантичного простору свідомості людини.
Дослідження сприйняття кольору за методом СД свідчать про наявність певних закономірностей у відображенні параметрів кольору в свідомості людини. Б.Базима [2] на основі огляду робіт попередників приходить до висновку, що три основні перцептивні характеристики кольору відповідають трьом вимірам ЗСД, а саме: параметр «колірний тон» відповідає виміру «активність», «світлота» – виміру «оцінка», а «насиченість» – виміру «сила». В.Яньшин [12], посилаючись зокрема на дослідження Л.Сівіка [11], вказує, що такі лінійні закономірності не можна вважати достовірно встановленими у випадку значної кількості відтінків кольору, та пропонує більш гнучку модель кореляції параметрів кольору та категорій ЗСД. За думкою Яньшина, параметри «світлота» та «насиченість» кожен окремо виявляють лінійну кореляцію з обома факторами «оцінка» та «активність», тим часом для параметру «колірний тон» неможливо встановити достовірні лінійні кореляції з жодним із факторів ЗСД. Яньшин спеціально зазначає, що сприйняття колірного тону не може бути дослідженим само по собі, але лише з урахуванням багатьох додаткових психологічних факторів.
Окремі уточнення таких факторів містяться в роботі Ізмайлова, Павлової та Ханмагомедової [3]. Ці автори ставили на меті дослідити метрику колірного простору у випадку сприйняття не лише «колірних стимулів» (що, як правило, мають вигляд стандартних нафарбовок з колірних атласів), а зображень реальних предметів. В процесі дослідження учасникам пред’являлись фотографічні зображення фруктів та овочів цілком, як об’єкт на фоні, а також вирізки з тих самих фотозображень, що містили фрагменти поверхонь. Таким чином у першому випадку на сприйняття кольору впливали додатково фактори форми об’єкта та відношення «об’єкт-фон», у другому – додатково сприймалась фактура поверхні. Результати дослідження переконливо свідчать про наявність феномену «виродження метрики колірного простору» у випадку сприйняття реальних об’єктів. В колірному просторі реальних об’єктів вдалося виявити лише дві координатні осі, що приблизно відповідають колірним параметрам «колірний тон» та «світлота», причому ці осі мають характер не безперервної, а категоріальної шкали. Шкала «світлий-темний», за даними цього дослідження, містить фактично три позиції: «світлий, середньої світлоти, темний», а параметр колірного тону вироджується з кола до лінійної шкали, на якій чітко розрізняються п’ять зон, що відповідають загальноприйнятим назвам кольорів. Ці закономірності виявляються досить достовірно вже у випадку фотографічних вирізок фактурних поверхонь і абсолютно достовірно – в оцінюванні кольору цілісних предметів.
Щодо форми, дослідження Е.Артемьєвої [1] переконливо свідчать про можливість виявлення достовірних стійких закономірностей між формою як перцептом та категоріями свідомості людини. Особливість методики цієї дослідниці та її школи становить відмова від процедур «реконструкції семантичного простору» та використання СД-методики лише для побудови «семантичних профілів» та «семантичних кодів», які потім співставляються та інтерпретуються безпосередньо. Таким чином, результати досліджень школи Артемьєвої не дають підстав для виявлення кореляцій між факторами ЗСД та параметрами форми, але однозначно вказують на можливість встановлення таких кореляцій. Особливо переконливими є дані «зворотніх експериментів» Артемьєвої. Сутність цих експериментів полягає в тому, що одна група учасників здійснює «семантичне кодування» певного набору форм за СД-методом, а інша група, учасникі якої не знайомі з цим набором, відтворюють форми за «семантичним кодом» (що являє собою перелік абстрактних якостей, на зразок «веселий, голодний, швидкий»). Дані експериментів Артемьєвої свідчать про принципову можливість такого відтворення, що має велике значення для практики дизайну.
Проте більш важливою, на наш погляд, є експериментально доведена гіпотеза Артемьєвої про існування в структурі сприйняття так званого феномену «першобачення». Експерименти Артемьєвої доводять, що в процесі сприйняття людина оцінює об’єкт спершу цілісно, на основі емоційно-ціннісних характеристик (саме ці характеристики описуються «семантичним профілем»), а вже потім настає черга поаспектного розрізнення параметрів об’єкта. Тобто, простіше кажучи, ще до того, як людина встигла розрізнити колір чи форму об’єкта, в її свідомості вже виникає цілісний образ, що відображає певні якості та характер об’єкта в цілому. Цей цілісний характерний першообраз об’єкта Артемьєва називає «семантичною універсалією».
Деякий додатковий матеріал дають дослідження В.Петренка та його школи [10]. Хоча ці дослідження не мали на меті семантизацію параметрів форми, проте певні значущі для нас результати містить розроблена Петренком та Пузанковим методика невербального графічного семантичного диференціала (НГСД) та експерименти щодо верифікації цього СД. Ідея невербального СД полягає в тому, щоб замінити в шкалах вербальні поняття («добрий-злий», «веселий-сумний») парами характерних зображеннь, що дозволило б застосовувати СД-методику в інтеркультурних дослідженнях, не зважаючи на особливості перекладу словесних понять. В процесі верифікації свого НГСД Петренко та Пузанков за допомогою таких графічно виражених опозицій оцінювали абстрактні поняття, тобто фактично виконували процедуру, зворотню щодо традиційної СД-методики. Позитивний результат цього експерименту свідчить про можливість відтворення форми об’єкта на основі «семантичного коду», а також дає деякі конкретні дані – зокрема, про кореляцію між СД-фактором «активність» та такими ознаками форми, як асиметрія, динаміка, невпорядкованість, між СД-фактором «оцінка» та ознаками прямолінійності, регулярності тощо. Проте значення цих даних зменшується за рахунок того, що еталонні зображення НГСД є штучно сконструйованими для відтворення певних понять. Вказуючи на це, Артемьєва в своїй роботі пропонує проводити аналогічні дослідження на матеріалі природних об’єктів.
Окремо слід зазначити результати роботи Е.Лупенко [9], яка безпосередньо вивчала кореляції між кольором та формою за СД-методикою. Результати роботи вказують на досить стійку кореляцію між деякими чистими кольорами та простими формами, зокрема, встановлено відповідність між синім кольором та квадратною формою, зеленим кольором та кругом, червоним кольором та трикутником тощо. Цікаво, що дані Е.Лупенко не співпадають з інтуіціями І.Іттена, який вважає, що квадратній формі відповідає червоний колір, кругові – синій, а трикутнику – жовтий [4]. На подібні кореляції, хоча й не в такій категоричній формі, вказує також і В.Кандинский [5]. На нашу думку, причина такої невідповідності між дослідженнями за СД-методикою та художньою інтуіцією Іттена та Кандинского полягає в тому, що як Іттен, так і Лупенко намагалися встановити однозначну відповідність між окремими кольорами та формами (ми вказували раніше, що подібні дослідження, замість виявлення реальних тенденцій, приводять до створення догматичних шаблонів [6]). З цього погляду виклади Кандинского є більш коректними та навіть можуть пояснити зазначену невідповідність. Кандинский вказує, що однією з найголовніших ознак кольору є опозиція «теплого» та «холодного», що певним чином відповідає параметрам «динамічної» та «статичної» форми. Як інтуіції Іттена, так і дані Лупенко лише підтверджують цю закономірність, оскільки, як можна бачити, в цих роботах теплі кольори (жовтий, червоний) відповідають динамічним формам (трикутник, ромб), а холодні (синій, зелений) – статичним (квадрат, круг, трапеція).
Узагальнюючи наведені дані, можна зробити такі висновки щодо можливостей та перспектив використання методів та результатів експериментальної психології в практиці дизайну.
1. Підтверджується наша гіпотеза [6] про те, що дослідження відповідності форми та кольору безпосередньо, «напряму» призводять до малоцінних результатів догматичного характеру. Наша вимога вивчати форму та колір як окремі аспекти вираження однієї сутності («ідеї об’єкта», або «формотворчого принципу» [7]) знаходить методологічну основу в теорії «семантичних універсалій» Артемьєвої.
2. Можна припустити, що результати дослідження якостей абстрактних форм та окремих кольорів у вигляді «нафарбовок» не мають великого значення для практики предметно-просторового дизайну, оскільки сприйняття кольорів та форм предметів докорінно відрізняється від сприйняття таких штучно сконструйованих стимулів. Таким чином, подальші дослідження в цій галузі має сенс зосередити на виявленні способів «семантичного кодування» форми та кольору реальних об’єктів.
3. Виявляється можливість створення методики «зворотнього семантичного диференціала» як допоміжного інструмента передпроектного творчого пошуку. Метою цієї методики має бути встановлення відповідності між окремими якісними, значущими, смисловими, семантичними параметрами майбутнього об’єкту (ці параметри, як правило, виявляються на першому етапі передпроектного дослідження) та певним діапазоном форм та кольорів, що можуть використовуватись в подальшому процесі проектування для вираження потрібних якостей.
Література.
1. Артемьева Е.Ю. Основы психологии субъективной семантики. Под ред. И.Б.Ханиной. – М.: Наука, Смысл, 1999. – 350 с.
2. Базыма Б.А. Психология цвета. Теория и практика. – СПб.: Речь, 2005. – 208с.
3. Измайлов Ч.А., Павлова М.К., Ханмагомедова М.А. Восприятие цветных предметов / Экспериментальная психология. 2009, том 2, №4, с. 5-25.
4. Иттен И. Искусство цвета. – М.: Издатель Д. Аронов, 2007. – 95с.
5. Кандинский В. О духовном в искусстве. – в кн.: Кандинский В. Точка и линия на плоскости. – СПб.: Азбука, 2001. – 560с.
6. Косенко Д.Ю. Проблема відповідності форми та кольору об’єктів дизайну. / Технічна естетика і дизайн: Міжвідомчий науково-технічний збірник. Випуск 6. Відп. редактор М.І.Яковлев. – К.: Віпол, 2009. – с. 162-166.
7. Косенко Д.Ю. Терапевтическое действие формообразующих принципов в оформлении интерьеров. / Простір арт-терапії: образи, проблеми, ресурси: Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції. Наук. ред. А.П.Чуприкова та ін. – К.: 2007. – с. 32-34.
8. Луизов А.В. Глаз и свет. – Л.: Энергоатомиздат, 1983. – 144с.
9. Лупенко Е.А. Интермодальное сходство как результат категоризации / Экспериментальная психология. 2009, том 2, №2, с. 84-103.
10. Петренко В.Ф. Основы психосемантики. – 3-е изд. – М.: Эксмо, 2010. – 480с.
11. Сивик Л. Цветовое значение и измерение восприятия цвета: исследование цветовых образцов / Проблема цвета в психологии. – РАН, Институт психологии. – М.: Наука, 1993, с. 95-120.
12. Яньшин П.В. Психосемантика цвета: Монография. – СПб.: Речь, 2006. – 368с.
Косенко Д.Ю. Можливість та перспективи використання в практиці дизайну даних експериментальної психології щодо сприйняття форми та кольору. / Прикладна геометрія та інженерна графіка: Міжвідомчий науково-технічний збірник. Випуск 85. Відп. редактор В.Є.Михайленко – К.: КНУБА, 2010. – с. 276-280.
